У коротких нарисах про витоки походження українців наведені ігноровані офіційною наукою деякі факти етнічної історії українців та походження української мови, які дозволяють зробити об’єктивні, неупереджені висновки про етноісторичні процеси розвитку та становлення українського етносу.
На базі української лексики полтавського регіону визначені основні особливості утворення українських прізвищ та назв населених пунктів полтавського регіону, проведена реконструкція їх значень, як характерних ознак етногенезу українців.
Для всіх хто цікавиться походженням українців, української мови та крєзнавством.
„Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська і всілякі інші.”
Турецький мандрівник і поліглот Ельвія Челебі. 1657 р. Українські поляни
Також необхідно зазначити, що в І ст. до н.е. – І ст. н. е. в межиріччі Дону і Дніпра проживали аорси – сарматський народ, як його визначають сучасні історики, хоча в давніх історичних джерелах сармати і аорси нерідко чітко розмежовуються. Ця назва етносу не є самоназвою, а отримана етносом, що проживав по Ворсколу – аорсами, від іраномовних етносів-сусідів, що проживали на окремих територіях в межиріччі Дону – Дніпра. Ворс, аорс, аорси походить від ауруса або від урс, орс, що є фонетично можливим, і тоді Ворскол означає – ріку аорсів, ріку аурусів, ріку ворсів в різних іраномовних варіантах, а точніше ріку світлих, білих. На те, що це ріка племені аорсів або ріка світлих, білих, а не просто світла (біла ріка) вказує той факт, що на південному сході, якби в противагу Ворскол знаходиться Оскол – ріка осів. Оси, яси, язиги вірогідно іраномовні племена, що вважаються предками осетин. Тобто, Оскол – це ріка осів, а Ворскол – це ріка аорсів, ріка світлих, білих. В самих цих назвах гідронімів визначається ареал проживання осів та аорсів. По Ворсколу ще з кіммерійських часів проживали будіни – будії, ули – уличі і можливо ці етноніми і були самоназвами цієї групи етносів в різні історичні періоди. Характерною ознакою будинів скіфського періоду за Геродотом була їх світлість, а арабський історик ал-Надім згадує у тому ж регіоні і „племена с маленькими глазами и белокурыми волосами” [1,352].